Прикордонник на псевдо Док – бойовий медик, який у складі підрозділу виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку.

Військовослужбовець розказав, що окупанти нерідко полювали за медиками та зосереджували вогонь на людині з червоним хрестом на формі.

«Червона позначка – це по суті для ворога пряма ціль. Намагались не носити позначок та яскравих речей, щоб не розпізнавати себе. Адже, якщо не буде в підрозділі медика – буде багато втрат», - каже Док.

При наданні допомоги пораненим все залежить від дотримання алгоритму дій, а ціна помилки надвисока – людське життя. «Найголовніше – надати допомогу правильно, оскільки від цього залежить життя пораненого. Передусім – зупинка критичної кровотечі, а це – правильне накладання турнікета, гемостатичних губок, вчасне введення медикаментів тощо», - пояснив бойовий медик.

Багато уваги треба приділяти вивченню тактичної медицини в підрозділі. Такі навички, без перебільшення, рятують життя. «Усім своїм хлопцям постійно викладаю курси тактичної медицини, завдяки цьому наші бійці підготовлені й можуть надати допомогу собі та побратимам до прибуття медика», - відмітив прикордонник.

Ще українським захисникам на передовій дуже допомагає віра. «Усі наші поранені, дякувати Богу, живі-здорові, деякі вже реабілітувалися, вийшли на службу. Дякую Богу за це. Без Бога на передовій нікуди. Й так само без молитви нікуди, дійсно допомагає молитва», - зазначив військовослужбовець.

Робота на передовій була дуже виснажливою й потребувала від медиків наполегливості та надзусиль. «Були деколи такі моменти, коли сил вже не було ані сидіти, ані стояти, але доводилося працювати через силу. Й працювали, оскільки знали, що це людське життя, це чийсь син або батько. Завжди намагалися працювати на всі «100». Через таку наполегливість наші хлопці лишаються живими», - згадує чоловік.

«Бажаю іншим медикам, щоб вчили своїх хлопців тактичній медицині. Навіть якщо ви самі знаєте та вмієте, головне навчити свій персонал. Тоді все буде злагоджено й правильно», - порадив Док.